Клуб
Історія клубу
Названий на честь гори над Жрновницею, Мосор заснований 1929 року. На гербі клубу — вугор у формі літери M, який живе в річці Жрновниці та є одним із символів-оберегів жителів Жрновниці. Клуб був чемпіоном Групової першості NSO Спліт у сезоні 1969/70, першості NSO Спліт 1971/72, Міжмуніципальної ліги Спліт–Макарска 1976/77 та Далматинської футбольної ліги – Середня група в сезоні 1985/86. Золоті роки настали в незалежній Хорватії. Рекордні чотири рази клуб здобував титул чемпіона Третьої HNL – Південна група. Найбільший успіх — вихід до Першої B HNL і п’яте місце в сезоні 1996/97 після другого місця в Другій HNL Південь попереднього сезону. Загалом від часу незалежності клуб провів аж 16 сезонів у другому дивізіоні, а найкращий результат в об’єднаній Другій HNL — третє місце в сезоні 2011/12.
Мистецтво досягати великих результатів з малими грошима
- У середньому наш бюджет для Другої ліги в ті роки становив близько 600–700 тисяч кун — безперечно, найменший серед усіх клубів другої ліги. Ми не платили гравцям, а завдяки друзям клубу не платили й за ночівлю, транспорт, спортивне спорядження... Треба було знати й уміти грати в Другій лізі та бути успішним, і повторювати це з таким бюджетом – сказав Вінко Барбарич, президент і колишній гравець клубу.
У Хорватії Мосор провів дев’ять років у третій лізі (чотири титули чемпіона, два віцечемпіонства і два треті місця). П’ять разів грав у фінальній частині Кубка Хорватії, з них двічі в 1/8 фіналу. У сезоні 1998/99 в 1/16 фіналу на Прицвичі в додатковий час сильнішим виявився майбутній володар кубка Осієк (0:1). У сезоні 1999/2000 у Жрновниці в 1/8 фіналу сильнішим був друголіговий Славен Белупо тренера Міле Ніжетича зі Срджаном Андричем (0:2). Пам’ятним є сезон 2003/04. У 1/16 фіналу третьоліговий Мосор із братами Анте й Фране Вітаїчами, Зораном Рогличем... на Прицвичі вибив першолігового Інкера тренера Йосипа Куже (1:0). Потім у Градському врту в 1/8 фіналу команда тренера Валентина Роглича поступилася Осієку з Робертом Шпехаром (2:3), хоча Мосор вів (2:1).
Юніори Мосора тричі виборювали вихід до першої ліги — двічі як переможці фінального турніру чемпіонів футбольних центрів (тренер Саша Яворчич), один раз як другі. Крім того, тричі виходили до фінальної частини юніорського кубка, а найбільшим успіхом стало третє місце в HNL позаду володаря кубка Динамо (тренер Ведран Мілович). Шість разів юніори були чемпіонами Далмації, тобто Другої HNL Південь.
Мосор досяг вражаючих результатів і на престижних європейських юніорських турнірах у Данії (здобуто Кубок Люнгбю 2001 року, у фіналі переможено Айнтрахт 4:2, а перед тим Русенборг, Чарльтон...) та Франції (третє місце в Сент-Етьєні в конкуренції Реал Сосьєдада, Нанта, Ліона, Марселя, друге місце в St. Joseph). Багато відомих гравців були членами Мосора, серед них і численні гравці Хайдука. Дехто приходив в оренду, дехто як вільний гравець, спраглий визнання, дехто тут завершував кар’єру. До всього збудовано і вражаючу інфраструктуру. Найважче у футболі — досягати успіхів довгостроково, безперервно. Мосору це вдалося — цілих чверть століття.
Серед найуспішніших аматорських клубів Хорватії
- З другої ліги ми вилітали лише тоді, коли змінювався формат змагань, наступного року поверталися як чемпіони, і майже завжди були біля вершини. Ми — найтитулованіший клуб третьої ліги і серед найтитулованіших у Жупанійському кубку. Навряд чи хтось повторить результати наших сеньйорів і юніорів — стільком гравцям ми дали дорогу... Пишаюся всім – сказав Барбарич.
Проте 2016 року Мосор усе ж вилетів до 1-ї жупанійської ліги. А в сезоні 2018/19 розформовано й першу команду. Наприкінці 2019 року клуб через об’єднання двох асоціацій змінив назву на Хорватський ветеранський добровольчий футбольний клуб Mosor–Sveti Jure, але зберіг безперервність і правову спадщину клубу.
- Ми не вилетіли й з четвертої ліги — ми вийшли з неї самі, щоб не йти в зрежисоване банкрутство. Завжди були й будуть гірші та кращі речі, але в Мосорі здебільшого відбувалися гарні, бо майже щороку клуб здобував якийсь значний трофей або грав в об’єднаній другій лізі, був найкращим у третій... Це вражаючі результати для клубу з малого містечка. Ми, безумовно, серед найтитулованіших аматорських клубів у державі. А потім прийшов сезон 2015/16 і неспортивна елімінація — виштовхування до 1-ї жупанійської ліги, я б сказав, насильницьке пониження через «неспівпрацю», та розрив комунікації на всіх вищих рівнях з політично-інтересних причин. Це не було по-спортивному. Але й відтоді я понад усе гордий за кожен сезон – сказав Барбарич. Полковник Барбарич — безперечно, найдовговічніший президент у HNL, на посаді з 1990 року до сьогодні. Він альфа й омега клубу і, безумовно, на самій вершині найтитулованіших президентів у HNL.
Ім’я, що зобов’язує
У грудні 2019 року клуб змінив назву на Хорватський ветеранський добровольчий футбольний клуб "Mosor — Sveti Jure". Назва вшановує хорватських захисників-добровольців Вітчизняної війни та святого Юрія, поруч із горою, що дала клубу життя. Це ім’я — не прикраса: це мірило того, як ми виховуємо наших гравців. А клуб — це ще й родина: неодноразово протягом року ми збираємо батьків, тренерів і дітей на зустріч біля річки.
Найбільші досягнення
- Виступ у 1.B хорватській лізі — сезон 1996/97
- Віцечемпіон 2-ї хорватської ліги — 1995/96
- Чотириразовий чемпіон 3-ї ліги Південь (1993/94, 1998/99, 2002/03, 2003/04)
- Чемпіон сплітської підасоціації 1971/72 та вихід до третьої союзної ліги
Клуб сьогодні
Сьогодні клуб живе для своєї молоді: працюємо виключно з дітьми — від початківців до кадетів. Наш дім — Жрновниця, район міста Спліт: тренуємося на стадіоні Pricvić біля річки, за десять хвилин від сплітських кварталів, у червоно-біло-синіх кольорах.
Результати та розклад матчів (ХФС) ↗Наші цінності
Наш клуб з гордістю носить ім’я хорватських ветеранів-добровольців. Ми виховуємо дітей через спорт: дисципліна, повага, любов до своєї громади — а двері відчинені для кожної дитини.
Клуб — це родина
Неодноразово протягом року батьки, тренери та діти збираються на спільний пікнік біля річки поруч із полем. Тут записується не лише дитина — вітаємо всю родину.
